У мене є кішка. Кличуть її Сюзанна. Вона
вже доросла кішка, їй біля двох років. У неї темно-сіра спинка, рожевий
животик, шийка темно-рожева, носик чорненький, вуси довгі, хвостик
димчастий. Наша Сюзи - незвичайна кішка, у неї небагато приплющений ніс і
дуже довга вовна. Мама говорить, що вона перської породи. Кішка любить
лежати на телевізорі й дивитися у вікно. Іноді Сюзи лежить на
підвіконні, повісивши лапу на фіранку, і спить. Іноді вона любить
пограти з паперовим мячиком або моїми ногами. Більше всіх вона любить
маму
Торік у нашої кішки були кошенята: два
хлопчики й три дівчинки, вони всі були різнобарвні. Коли вони
народилися, то були сліпими й не могли навіть ходити. Через місяць
кошенята підросли, відкрили вічка й стали бігати по всій квартирі.
Сюзанна ніяк не могла зібрати їх всіх разом. Вона нявкала й кликала їх
до себе. Але вони підходили до своїй мамі тільки тоді, коли хотіли їсти.
Я дуже люблю свою кішку