Після загибелі екіпажу «Пілігрима» юнакові довелося стати капітаном шхуни і взяти на себе відповідальність за життя місіс Велдон, її сина та п’ятьох негрів, врятованих командою «Пілігрима». Дік Сенд залишався капітаном своєї невеликої команди і після того, як шхуна розбилася об рифи, а її пасажири опинилися в тропічній Африці. Чимало іспитів випало на їхню долю. Але найважче було п’ятнадцятирічному капітанові, тому що від його рішень залежали доля і життя людей, що довірились йому.
Пройшовши неймовірно важкий і довгий шлях, Дік Сенд переборов на своєму шляху й океанські простори, й африканські джунглі, населені дикими племенами людожерів та лютими хижаками.
Я вважаю, що рішучість, мужність, твердість зробили з Діка Сенда справжнього героя. Наполегливість і працьовитість допомогли йому здобути необхідні знання, повагу людей. За характером Дік залишився простим і сором’язливим юнаком, адже він тільки почав важкий шлях справжнього капітана одного з кораблів Джеймса Велдона. Тому хочеться побажати героєві попутного вітру і семи футів під кілем.