Лебеді летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів, так співають лебедині крила. В цих звуках і радість, і смуток, і срібний передзвін огортають та й огортають своїм снуванням. Хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка.
Михайло Стельмах використовує художні засоби, такі як: метафора, епітет.