Дата народження Володимира невідома. Вчені в різні часи висували різні версії — між 942[6] і 970 роками (зокрема, Леонтій Войтович вважає, що не пізніше 963 року[7]). Батько Володимира Святославнародився, ймовірно, близько 938 року[8], а старший старший син Володимира — близько 979-го і не пізніше 980 року[9]. Володимир міг народитися не раніше весни 954, коли Святославу було 16—17 років (навіть роки на 3 пізніше, бо Володимир був наймолодшим з синів Святослава), і точно не пізніше весни 963 року[10], що приводить нас до 957—962 років, як найбільш точного діапазону ймовірної дати народження Володимира. Твердження літописця, що Володимир на момент сватання до Рогнеди (зима 977-978 років) був «детеск»[11] не заперечує ці цифри: Святослав змужнів, згідно з літописцем, у 964році (а згідно з літописом, йому тоді було 22-25 років), а у 903 році, згідно з літописцем, 25-26-річному (народився 877/878 році) Ігорю привели в дружини Ольгу, тому можна припустити з деякою імовірністю, що «детесками» літописець називав чоловіків віком до 24 років, що теж відводить нас не раніше ніж до 954 року.
Як повідомляють пізніші джерела XVI століття (Устюзький і Никонівський літописи), Володимир Святославич народився в селі Будутині, куди розгнівана Ольга відіслала Малушу[джерело?].
««Володимеръ бо бѣ от Малки, ключницы Олгинь; Малка жъ бѣ сестра Добрѣне, и бѣ Добрѣня дядя Володимеру. И бѣ рождение Володимеру в Будутине вѣси; тамо бо в гнѣве отслала ея Олга: село бо бяше ея тамо и умираючи даде его святей Богородицы.» (Никонівський літопис). »
У російській історичній літературі було намагання довести, що Будутина весь — це село Будник (зараз урочище Буденик) під Псковом. Але жодних підтверджень, які б доводили цю версію, немає (топонім «Будутин» походить від давньоруського антропоніму «Будята», а не від дієслова «будити»). Навіть Псковський ієромонах Іосиф (Баженов) назвав Будутин київським заміським селом.[12] Детально обґрунтована гіпотеза, що Будутино — це сучасне волинське село Будятичі, яке є околицею міста Нововолинська[1][13][14][15]. Але землі, де з часом утворились Будятичі, тільки 981 року той же князь Володимир приєднав до Київської Русі.[16] Згадка про церкву Пресвятої Богородиці, якій передали під управління літописне Будятино, корелює з документальними свідченнями XV століття, за якими Будятичі належали до угідь давнього Зимненського Свято-Успенського Святогорського монастиря.
Про подальшу долю Малуші літописи не повідомляють, а малолітній Володимир повернувся до Києва, де перебував під наглядом княгині Ольги. Вихованням його керував вірогідно дядько по матері Добриня, оскільки у звичаях Київської Русі було довіряти виховання спадкоємців членам старшої дружини.