У більшості підручників їх називають позасюжетними. «Але за нашого тлумачення сюжету, – зазначає А. Ткаченко, – ліпше говорити про позафабульні елементи, бо, крім зовнішньо-подієвого чи описового плану зображення, існує внутрішньо-психологічний план вираження, – це дві іпостасі сюжету (загалом художнього світу), які можуть розгортатися паралельно, взаємопереходити одна в одну, перетинатися і знову розходитися, повертатися і т. д.».
До позасюжетних елементів зараховують портрет (опис зовнішності), пейзаж і обстановку (інтер’єр, опис речей), авторські відступи, вставні епізоди, обрамлення, назву твору, епіграф, присвяту.
Портрет у літературному творі – засіб творення персонажа, а його функція полягає у типізації чи індивідуалізації образу. Портрет може мати зображальний характер, мета якого – змалювати зовнішність людини: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці як тернові ягідки, бровоньки на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький з горбочком, а губоньки як цвіточки розцвітають, а меж ними зубоньки неначе жарнівки, як одна, на ниточці нанизані». Цей портрет української дівчини з повісті «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка відображає типові риси дівочої вроди, але не позначений індивідуальними особливостями.
Здебільшого портрет у літературному творі виконує виражальну функцію, яка полягає не тільки у прагненні письменника індивідуалізувати персонаж, а й через зовнішні деталі відобразити його психічний стан, розкрити риси характеру, як це робить, наприклад, Ольга Кобилянська в новелі «Природа»: «Хоч русинка від голови до ніг, було в неї рудаве волосся, що в русинів рідкість, та в чертах бачилась порода, а майже меланхолійний сум, що вибитий на всім, що нагадує отсей нещасний народ, був і в неї основою характеру. Її очі, великі, трохи нерухомі й вогкі, були сумні й тоді, коли уста усміхалися. За сі очі звали її “руською мадонною”».
До позасюжетних елементів композиції належать також пейзаж та інтер’єр. Пейзаж (франц. paysage, від pays – країна, місцевість) – опис природи, який у художньому творі може відігравати роль декоративного обрамлення події, підготовки до її сприймання, психологічного підтексту у змалюванні персонажа чи зображенні дії, колізії, перипетії.