Для збірних іменників характерні такі особливості:
— мають тільки форму однини;
— творяться за допомогою суфіксів -ств-о (студентство, птаство), -цтв-о (козацтво), -инн-я (стеблиння, кукурудзиння), -овинн-я (бобовиння), -ин-а (ярина, осичина), -овин-а (садовина), -ур-а (професура, апаратура, клавіатура), -ат(секретаріат), -я (жолуддя, листя), -н-я (офіцерня, комарня), -в-а (братва, панва), -от-а (жінота, біднота, піхота), -ість (людність), -ник, -няк (сливняк, сливник, дубняк, лозняк, лозник, чагарник), -еч-а (малеча, стареча), -изн-а (білизна, старизна), -ич- (галич), -ар (-ор) –а (мошкара, дітвора), -ія (братія, інженерія), -ань (ламань), -ик-а –ік-а, -атик-а (орнаментик, символіка, проблематика, синоніміка), -ітет (генералітет), -арій (інструментарій), -іан-а (Шевченкіана, Пушкініана), а також безсуфіксним способом (юнь, зелень, гниль, погань);
— не сполучаються з власне кількісними числівниками, наприклад: А скільки веселого птаства жило, пурхало, перекликалося в гущавині (О. Гончар).
Слід відрізняти іменники, що мають значення певної сукупності, наприклад, загін, народ, полк, ліс, команда, група, які виступають і в однині, і в множині (народи, полки, ліси, команди тощо) від збірних іменників.
Збірні іменники мають тільки однину!