Уже в період Середньовіччя на теренах України поширюються досконаліші, ніж ручні жорна, засоби переробки зерна — водяні млини і вітряки. Перші з них були двох видів: стаціонарні (з греблею) і наплавні (розташовані на поромі, на так званих ладєйних суднах). Стаціонарний водяний млин приводився в дію за допомогою води, яка текла від греблі змонтованим дерев'яним жолобом і падала на ковші його колеса зверху, а навлавний — за допомогою протічної води. В останньому випадку колесо млина обладнували довгими лопатями