Мені вже тринадцять років. Я думаю, що років через десять вийду заміж і буду мати власних дітей.
Я хочу, щоб у мене були і син, і донька. І щоб різниця не була великою: три-чотири роки, бо виховувати двох маленьких розбишак одночасно, буде дуже важко.
Мої діти обов’язково будуть відвідувати дитсадок, і тоді я зможу працювати. Я буду їх виховувати так, щоб у подальшому житті вони змогли постояти за себе, були сміливими, змогли опанувати себе у скруті. Мої дітки будуть також милосердними, добрими, щедрими, товариськими. Я не буду їх дуже пестити, бо потім їм буде важко пристосовуватись до менш „солодкого”, дорослого життя. Я не буду любити когось більше, бо всі заслуговують на однакове ставлення. Я хочу, щоб і син, і донька отримали гарну освіту, професію і добре влаштувались у житті. Я, як буду старенька, буду пишатись вже дорослими дітками, які для мене завжди будуть маленькими. Будуть вони приїжджати з онуками до мене у гості, піклуватимуться про мене так, як я піклуюсь про них зараз.
Я думаю, що мої діти пишатимуться такою матір’ю, як я.