Айвенго - благородний молодий лицар, син Седрика Сакса, саксонського дворянина. Учасник III хрестового походу, друг і сподвижник короля Річарда Левове Серце, у свиті якого прибув в Палестину.
До цього був вигнаний батьком з будинку і позбавлений спадку - за те, що посмів закохатися у вихованку Седрика леді Ровену, яку той готував в дружини Ательстану, останньому представникові саксонської королівської династії : з цим браком Седрик пов'язував надії на відродження королівства саксів, що перестало існувати після завоювання Англії норманнами, що звели на трон свого короля. На початок дії роману А., подібно до короля Річарда I, потайки повертається в Англію - без грошей, коня, зброї і обладунків.
Невпізнанний, він приходить в отчий будинок в одязі пілігрима. В цей час Седрик приймає гостей, що несподівано завітали, - настоятеля абатства і впливового лицаря-храмовника Бріана де Буагильбера, супротивника А. : той переміг його на турнірі ще у Святій Землі. З розмови з леді Ровеной А. здогадується, що як і раніше їй небайдужий. Покидаючи рідний дах, він допомагає купцеві і лихвареві Ісааку з Йорка врятуватися від смертельної небезпеки. У вдячність Ісаак купує для нього коня, зброю і обладунки. А.
інкогніто з'являється на турнірі, влаштованому лицарями-храмовниками. Він бере в особистих поєдинках верх над чотирма доблесними лицарями, включаючи де Буагильбера, а за допомогою Річарда Левове Серце, інкогніто, що теж виступає, виходить переможцем і в загальному турнірі, проте отримує серйозну рану. Його виходжує дочку Ісаака прекрасна Ревекка.
Він же, у свою чергу, ще не цілком оправившись після поранення, виїжджає битися за неї в поєдинку "божого суду", щоб довести її невинність, коли судилище храмовників засуджує Ревекку до спалювання на вогнищі як чаклунку. Його супротивником знову виступає де Буагильбер. Охоплений роковою пристрастю до Ревекке, храмовник волею обставин вимушений відстоювати в сутичці рішення суду, що прирікає її на тяжку смерть.
Боротьба між почуттям, боргом і честолюбством виявляється для лицаря непосильним переживанням, і він раптово помирає на самому початку поєдинку. На прохання Річарда Левове Серце Седрик прощає сина і відновлює в правах спадкоємства. Оскільки ж Ательстан рішуче відмовляється від одруження на леді Ровене, то чоловіком її стає А. А.
складається з суцільних доброчесностей, єдина вада, що він виявляє, і та не індивідуальна властивість, властива тільки йому, але загальна вада усього середньовічного рицарства : зневажливо-гидливе відношення до "іудейського племені", як такому. Але і від цього забобону Ревекка його благополучно позбавляє своєю красою, мистецтвом лікарки і розумними розмовами, змусивши перейнятися повагою до її мудрості.
***************
Вільфрел Айвенго — головний герой твору.
1. Походження героя. (Айвснго належав до шанованого старовинною роду саксів. Його батько — Седрик Сакс — представник тієї частини знаті, яка не бажає коритися норманам і мріє про відродження своєї незалежності.)
2. Володіння зброєю, хоробрість, спритність — риси справжнього лицаря. (Незважаючи на те шо Айвснго дуже молодий, ніхто з лицарів не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. На турнірі піл Ашбою він, коли лицарі-норманн майже стали переможцями, з’являється із девізом «Позбавлений спадку» і перемагає в смертельному бою найсильнішого з норманів — гордовитого храмовника Тріана де Буагіль-бера.)
3. Вірність королю Річарду. (Повернувшись після хрестового походу, він вірно служить королю Річарду, який у цей час повернувся до Англії, захищає честь короля і його хоробрих воїнів.)
4. Чесність і шляхетність. (Айвенго попереджає про небезпеку Ісаака, з яким хотів розправитися храмовник, допомагає вийти із замку й дістатися до безпечного місця. Для Айвснго не має значення та обставина, шо Ісаак — єврей, хоча, за тогочасними переконаннями, християнину не личнло піклуватися про життя «нащадка зневаженого народу».)
5. Здатність на сильне кохання. (Айвенго усім серцем покохав вихованку Седрика — леді Ровену. Його почуття не остудило навіть те, що його батько, маючи намір одружити Ровену з Ательстаном Коїгтисбурзьким, позбавив Айвенго спадщини й вигнав із дому. Перемігши у турнірі під Ашбою, лицар Позбавлений Спадку обирає королевою турніру леді Ровену. Зрештою сила кохання перемагає: старий Седрик дарував синові прощення, і згодом Айвенго з коханою Ровеною одружуються)
6. Готовність допомогти людям у біді. (Ребекку, дочку Ісаака, несправедливо звинуватили в чаклунстві і, за законами того часу, мали спалити на вогнищі. Шляхетний Айвенго, пам’ятаючи, як дівчина доглядала за ним. коли він був тяжко поранений, поспішає на турнір захистити її честь і мечем довести її невинність.)
В образі Айвенго втілено найкращі лицарські чесноти. Автор створив портрет ідеального лицаря, врода якого поєднується з розумом і шляхетністю, а відвага — з умінням битися. Він доблесний, некористолюбний, вірний своїй коханій і своєму королю.