Там де гори і долини,
Де є вітер,
Там є країна
На ім*я Сльозолий.
І колись в країні
На троні сидів Плаксій,
Голова иака як бочка,
Очі - таяк кавуни
В Плаксія є три дочки
І сини Плаксуни
Старша Нудота, середуща Вай Вай, третя Плакота.
А сини називалися Плаксіями.
Отака сімейка, у Плаксуна
Цілий день сиділи, співали та сопіли і стогнали і плакали. сльози відрами лили.
Цар велів Зай всі діти у країні плачуть.
Бо сміятися у мене в царстві ні.
Хто посміється я його швидко з:їм.
Ще у Плаксія була гвардія своя.
в ній служать забіяки плаксуни.
Хто сміявсь вони лапали і нагайки швидко клали.
Так що в царстві тім вистачало сліз і плачу.
Плаксій любив як плачуть дітки.
О такий то Плаксій,
У своїй країні Сльозолий.