Цей вислів став уже крилатим. Особливо щодо української пісні, бо
українців у світі знають як співучий народ. Пісня супроводжує людину все
життя: від народження й до самої берізки (так каже моя бабуся). Мама
мені співала колискових пісень, а потім, коли я трохи підріс, вона вчила
мане гарно говорити і ми з нею разом співали коротенькі дитячі
пісеньки, особливо мені подобалася пісенька «Котку, котку рябку, викопай
нам грядку».
У піснях народ ніби записав усю історію, тому є пісні історичні, є
побутові, чумацькі, є обрядові пісні та безліч дитячих пісеньок. А у нас
на книжковій полиці стоїть дуже цікава книжка «Історія України в
народних піснях», там можна прочитати про все: і про Богдана
Хмельницького, і про лицарів, що боронили землю від ворогів, і про
героїчну Марусю Богуславку, яка визволила бранців із полону.
Українці — народ жартівливий, тому в збірниках пісень можна знайти
безліч жартівливих пісень. І радість, і смуток, і душевні переживання
народ вилив у пісню. Тож справді, пісня — душа народу.