Айвенго — відважний, безстрашний воїн. Я цілком згодна з Ровеною, яка, нагороджуючи Айвенго, мовила: «Ніколи ще вінець лицарства не увінчував гіднішого чола!» Сакс за походженням, Айвенго вступає до війська короля Річарда Левине Серце. В далеких краях розноситься слава про відвагу, бойову вправність, мужність Айвенго. Ніколи Айвенго не зраджує свого короля, свою кохану, своїх друзів. Одна з найпривабливіших чеснот лицаря Айвенго — вірність. Вступивши до війська Річарда, він залишався відданим своєму королю й у часи, важкі для того. Вірність Вілфреда своїй коханій позбавляє його і спадку, й батьківської прихильності, робить вигнанцем. Але Айвенго — справжній лицар, а справжній лицар не може стати зрадником. Айвенго прагне перемоги, але перемоги гідної, здобутої в чеснім бою. І завдяки своїй мужності та вправності, майстерності та Айвенго завжди перемагає. Він уміє бути вдячним і ризикує життям заради іновірки Ребеки, яка вилікувала його після турніру. Здається, шляхетне походження Айвенго дозволяло йому бути пихатим. Але здатність до співчуття бути вдячним примушує його, ще слабкого, мчати на двобій за життя єврейки. Славетний лицар Айвенго, гадаю, назавжди залишиться одним з моїх улюблених літературних героїв. Він вчить нас благородства, мужності й справжнього лицарства.