Вічні істини на світі, безумовно, є, і в цьому можна переконатися, ще раз перечитавши твори Григорія Сковороди - славетного українського просвітителя-гуманіста, мандрівного філософа, поета, письменника та педагога, що жив у 18-му сторіччі.
Ще давньогрецькими філософами закликали сучасників «пізнай себе самого», а Григорій Сковорода цю ідею розвинув далі. Він стверджував, що пізнати себе треба для того, щоб виявити свої здібності, усвідомити свої особливості характеру, фізичні й розумові можливості. В свою чергу, це потрібно для того, щоб обрати «сродну працю» - відповідний рід трудової діяльності, який найбільше підходить даній людині, що є важливою умовою щастя. З цією думкою і зараз, через більш ніж двісті років, не посперечаєшся - все так і є.
Григорій Сковорода вважав природу основою життя людини, головною життєвою силою. На думку Сковороди, для людини надзвичайно важлива свобода. Він стверджував, що справжню цінність людини визначають її внутрішні якості, такі як розум, великодушність, милосердя, справедливість, а не зовнішні, наприклад, багатство. І хто з цим не погодиться зараз?
"Святість життя полягає в робленні добра людям", - писав Сковорода. З служителями культу, однак, у нього були складні відносини, бо Сковорода не любив лицемірства. Він спирався у своїй філософії на Біблію, але повставав проти мертвої церковної схоластики. Сковорода стверджував: "Вірити в Бога не значить — вірити в Його існування, а значить — віддатися Йому та жити за Його законом." Це було правдою за його життя і є правдою тепер, як і ща багато ідей, що були виказані цим великим філософом.