Серед таких творів, очевидно, й дилогія «Молодість Мазепи» та «Руїна» — теж про Мазепу, його діяльність генеральним писарем у правобережного гетьмана Дорошенка, що боровся і проти московських, і проти польсько-шляхетських поневолювачів.
Звісно, було б дивніше, якби в російських архівах чи спецсховах збереглися авторські переклади романів про «зрадника» й «націоналіста» Івана Мазепу — для М. Старицького видатного розбудовника України, про якого народ скаже: «Від Богдана до Івана не було гетьмана». А за час же від Хмельницького до Мазепи тримали у своїх руках булаву чимало охочих, і це через їх «розум» та «військові здібності» всього за кілька десятиліть Україна «поникла від туги, укрилася могильним саваном», перетворилася на «широкий цвинтар-руїну...»