Я вважаю, що це твердження відображає один з найважливіших законів існування людства, тому не можу з ним не погодитися. Адже батьки — це люди, які дали життя. Без батьків ми ніколи б не зазнали тепла сімейної любові, почуття захищеності. Батьки — це велике щастя, яке ми не завжди цінуємо, бо воно ж завжди поруч, такі звичні, такі свої. І лише коли бачимо сюжет про сирітські будинки, розуміємо: нам так пощастило, бо ми маємо батьків. І любити й поважати їх — наш обов'язок.
Підтвердженням цієї істини є численні приклади з літератури. Так у п'єсі О. Коломійця "Дикий Ангел" через увесь твір червоною ниткою проходить думка про повагу до батьків, адже батько був авторитетом для дітей, як і мати, яка виховала у синів та дочки беззаперечну повагу до батька. Саме це допомогло родині подолати всі перешкоди на життєвому шляху. Повага до батьків — головна риса характеру і Наталки з п'єси І. П. Котляревського "Наталка Полтавка", адже героїня над усе ставить саме повагу до матері, так само як і Маруся з однойменної повісті Г. Ф. Квітки-Основ'яненка.
У житті ми також часто зустрічаємо підтвердження того, що повага до батьків — це найперший закон природи. Там, де діти поважають батьків, у родині панує лад і спокій. Наприклад, у моїх сусідів батьки дбають про стареньких своїх батьків на очах у своїх дітей. Хоч як це не важко, та не забувають про людяність. Зрозуміло, що й діти їхні так само дбатимуть про них. Це закон нормального життя, закон людяності.
Таким чином, зрозуміло, що й справді поважати батьків — найперший закон природи.