«... був Франко людиною дуже простою, нечванливою й доступною, не любив строїти з себе пана, одягався дуже скромно, ходив завжди у вишиваній сорочці і нічим і не вирізнявся з-посеред загалу...» (В. Дорошенко).
Іноземним приятелям І. Франка подобався його зовнішній вигляд і, зокрема, вишиванка. Л. Куба згадує, яким він уперше побачив І. Франка – «майбутнього класика української літератури та приятеля чеського народу»: «...з високої трави витикався чоловік невисокого зросту, з широким солом’яним брилем на потилиці. Він був без жилета, і різнобарвна вишивка української сорочки цілком гармоніювала з палючим сонячним промінням» [11: 172]. Зауважмо, що солом’яний бриль – також атрибут українського народного костюма.
«серед завжди трохи манірних і з нахилом до пози галичан Франко відрізнявся од загалу своїм костюмом – вишиваною сорочкою серед пишних комірців і краваток, стареньким приношеним убранням, смушковою шапчиною серед церемонних циліндрів... Тим-то до нього й тягло так усіх приїжджих з України, і він нам здавався своїм. З ним було легко, нецеремонно, хороше»
Франко не був схожий на галицьку інтелігенцію. Одягався він скромно, але велич його відчувалася, як тільки він починав говорити, порівн.: «У протилежність до багатьох патентованих учених з-поміж львівських професорів, що, горді своїми університетськими кафедрами, високо неслися, був Франко людиною дуже простою, нечванливою й доступною, не любив строїти з себе пана, одягався дуже скромно, ходив завжди у вишиваній сорочці і нічим не вирізнявся з-посеред загалу, і нам навіть вірити не хотілося, що ця малопомітна, присадкувата, рудувата людина – це відомий письменник, поет, учений і громадський діяч, – тільки високе чоло свідчило про незвичайність цієї людини. А як тільки Франка заговорив, покоряв він нас своїм розумом і знаннями, логікою свого слова... »