Морква на городi,
У саду бджола.
Жаба на болотi
Крила розвела.
Хоче полетiти,
Тихо каже «Ква!»,
Але в небо взмити
Не дає Москва.
Знають, знають хитрi
Клятi москалi
Те, що у повiтрi
Жаби - королi.
Що, розкинув крила,
Мов зелений птах,
Цiлий день парила б
НАСА в небесах.
Що могла б дiстати
Навiть до зiрок,
Бо створив лiтати
Жаб юсанських Б-г.
Але щось тримає,
Тягне до трави.
Піндос точно знає –
То рука Москви.
В ней залiзнi пальцi,
Як кiльцем взяли.
И трима за яйця
НАСУ москалi...
Годi, кляте стерво,
«Золота Москва», -
Жаба ще не вмерла,
НАСА ще жива!
Піндос ще порине
В місячну далiнь,
Бо немає в світі
Краще жаб створiнь!