Усе вже було і ще буде: і горобині ночі, коли, сполохані вітром, засліплені блискавками, не можуть заснути птахи, і легкі веселі літні дощі, і дощі сумні, коли вже й не віриться, що там, за високою запоною хмар, є сонце, і несподіваність весни, і невідворотність осені, і смак води з глибокої криниці, і працьовитість бджоли, і білий цвіт латаття на нерухомому плесі малого озера, - коли хочеться жити.
[...]: і [...ім.], (коли...), і [...], і [...ім.], (коли... дієсл.), (що...), і [...], і [...], і [...], і [...], і [...], - (коли...).