Я гадаю, що його
життя у такій ситуації перетворилось би на якесь марево.Почуття любові
до Уляни врешті переміг би страх за плазунське життя у армії. Корній ніколи не забув би про небезпеку і жив би с тяжким серцем, вбиваючи людей. Справжнє життя – таке, яке воно є насправді, теж швидко
було б забуто, а його прояви були б
затьмарені наслідками війни. Весь час Корній згадув б про те, що мучить його совість, а саме:
розстріл комуніста Матвія Киянчука, у якому він, напевно, брав участь. Цей
спогад руйнував би головного героя душу, поки не зламав би раз і назавжди. А що
сталося би з ним далі — невідомо.