У романі В. Скотта «Айвенго» уведені два образи прекрасних дівчин – Ровени й Ребекки. Обидві вони молоді, дуже гарні, розумні, виховувалися без матерів. Їх постійно оточувала любов і пещення ближніх, більша розкіш
Але соціальний стан, і характери в них різні. По – різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по – різному зложилася і їх доля
Ровена – знатна саксонка, неї опікував Седрик Ротервудский. Опікун боготворить її, ні в чому їй не відмовляє й зв’язує з нею свої надії на поновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина й позбавляє його спадщини. Однак Ровена рішуче протистоїть шлюбу без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши в полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною улюбленого лицаря Айвенго.
Ребекка – дочка багатого єврея Исаака. Її плем’я постійно випробовувало гоніння й приниження. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все – таки зрозуміла, що їй потрібна більша сила волі, знання, «щоб вижити в цьому твердому світі».
Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто в цьому бідував. У критичні мінути шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю. Це дуже сильна натура. Не знайшовши відповідь на свої серцеві почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинными справами: лікувати, допомагати стражденним. Вона й далі буде підтримувати честь і достоїнство свого народу, оберігати віру предків
Ці жіночі образи грають значну композиційну роль, допомагають глибше розкрити характери головних героїв і відобразити історичну епоху.