Греки і римляни - язичники - вірили, що доля є якесь особливе божество, яке має владу не тільки над людьми, а й над самими богами. У магометан вірування в долю дійшло до крайньої безглуздості. Аллах Магомета сам виробляє добрі і погані справи в людях, сам вводить в оману кого хоче і направляє до добра кого хоче. Все залежить від нього, а люди - тільки нещасні знаряддя в руках його. Ясно, що якщо людина не має свободи розташовувати собою і робить те, що йому зумовлено, не людина винуватець зла і гріха, а Бог. Він, за вченням Корану, сам посилає злих духів до невірних, щоб підбурювати їх до зла. Бог Магомета - деспот, який керується одним безумовним свавіллям і примхою.