Щире серце дідуся
Якось,я поїхала до свого старенького,щирого,а іноді суворого дідуся.
Там зустріла маленьке кошеня,яке було замурзане і все грязне.Мабудь воно було бездомне.Взяла на руки,принесла до дідуся.А він лише всміхнувся і промовив:яке чудове кошеня!Не розумію,як його можна було викинути на вулицю?Потім дідусь взяв маленьке,пухнасте чудо і поніс в вану і почав мити,я здивувалася,бо не очікувала,що дідуся сам піде прибирати маленького кошеня.Підійшла до нього і почала допомогата.Коли ми закінчили,дідусь залишив його у себе і дав кличку-Мурзік,бо весь час мурчав,коли його ласкали.Ось таке у мого дідуся добре серце!