Князь Ярослав Мудрий, який очолив Давньоруську державу після Володимира, дбав дуже про її столицю - Київ.
Було це вже велике місто, що мало понад сто тисяч мешканців. З усіх сторін з’їздилися до Києва свої та чужі люди: чи то купити, чи продати щось, чи за іншою своєю власною або й державною справою, чи до суду, чи до уряду.
Давній город, що стояв на горі, не міг уже помістити під час небезпеки всіх мешканців. Ярослав розширив його втроє й наново укріпив. Довкола йшли високі вали, збудовані з каміння й землі, з дерев’яними й мурованими вежами, з глибоким ровом, що через нього вели мости. До міста можна було увійти з трьох сторін через укріплені ворота. Найславнішими були Золоті ворота з південного заходу, збудовані з каміння та цегли й покриті золотою бляхою.
Серед валів, біля Десятинної церкви, Ярослав поставив нову княжу палату й різні церкви. Найбільшу славу мала велика церква Святої Софії, або Божої Мудрості, з десятьма банями, прикрашеними різьбою, гарними образами й малюнками.