1.Куди ти ділась, річенько? Воскресни! У берегів потріскались вуста. 2. Гей, рум`яні мої небокраї, ви, міста, гомінливі кругом. 3. Либонь, запізно зрозумів я, що слово треба брегти. 4. Ніде правди діти, він був такий дуже м`який, до сентиментальності ніжний, цей вусатий вінничанин. 5. Їм усім бурлакам здавалось, що вони не жили, а животіли на чужині. 6. Мені сім літ минало, а їй, либонь, минуло двадцять літ. 7. Приходить брат, запилений, смаглявий, тепер незмінно він у сівачах, приносить в хату запах піль тужавих, гарячий блиск у молодих очах. 8. А що, довго дожидав? 9. Ні, то не ставок, то друге небо з місяцем, із зорями.