Б. Хмельницький - видатний український політичний і державний діяч, полководець, гетьман України 1648-1657 рр. Він народився у 1595 р. на хуторі Суботів, недалеко від Чигирина. Початкову освіту здобув у школах Чигирина та Києва. Згодом продовжив навчання у Львівському єзуїтському колегіумі (за іншими даними в Ярославському колегіумі на річці Сян у Польщі). Добре володів польською і латинською мовами, знав історію. Після 1618 р. Богдан вступив до Чигиринської сотні реєстрового козацького війська. У серпні 1620 р. разом з батьком входив до складу війська коронного гетьмана С. Жолкевського, яке готувалося до походу на Молдавію. В ході Цецорської битви загинув батько Б. Хмельницького, а він сам потрапив у турецький полон. Перебуваючи два роки в Стамбулі, добре вивчив турецьку мову і східні звичаї.
Після повернення з полону (можливо, був викуплений матір'ю або козаками), служив у Чигиринському полку. Є припущення, що Б. Хмельницький брав участь у походах проти турків і татар. У 1632-1634 рр. воював на боці Речі Посполитої проти Московського держави, за що отримав від короля Владислава IV золоту шаблю за хоробрість. Під час козацьких повстань під керівництвом Федоровича (1630 р.) та п. Бута (Павлюка) (1637 р.) воював у складі повстанських військ. Після битви під Кумейками Б. Хмельницький брав участь у козацькій раді під Боровцем як військовий писар Війська Запорізького. У 1638 р. він брав участь у козацькому поході під проводом Я. Острянина і Д. Гуні, в якому повстанці зазнали поразки і змушені були прийняти умови, продиктовані урядом Речі Посполитої. Козацька рада в Києві утворила посольство, яке повинно було домагатися у короля послаблення умов «Ординації» 1638 р. У складі посольства був і Б. Хмельницький.
У грудні 1638 р. Хмельницького обрали сотником Чигиринського полку. Крім виконання своїх прямих обов'язків він проводив велику роботу в якості дипломата. У 1639 р. Хмельницький відвідував Вільно й Варшаву, де намагався добитися поступок від польського уряду. За деякими даними, в 1644 р. він вів переговори у Варшаві з французьким послом Ніколасом де Брежі щодо умов найму на французьку службу 2600 запорізьких козаків. У квітні 1645 р. у складі посольства він вже перебував у Франції, де було укладено угоду про участь козацького контингенту у військових діях проти іспанських Габсбургів під Дюнкерком. На початку 1646 р. відбулася секретна зустріч Хмельницького з Владиславом IV Вазою, під час якої польський король обіцяв збільшити козацький реєстр до 12 тисяч чоловік і відновити права і вольності козацтва. У травні 1647 р. Хмельницький перебував у Варшаві, де обговорювалося питання про організацію морського походу проти турків.
Тим часом польська шляхта посилювала свій гніт і свавілля над українським народом. Загострилися також стосунки Хмельницького з представниками королівської адміністрації, зокрема з чигиринським старостою Конецпольським і підстаростою Чаплинським. Незважаючи на те, що король надав Хмельницькому привілеї на право володіння хутором Суботів, навесні 1647 р. Чаплинський захопив хутір, привласнив його собі, вигнав звідти сім'ю сотника і жорстоко побив його малолітнього сина. Протягом 1647 р. Хмельницький неодноразово звертався до Конецпольського і коронному гетьману Потоцькому з проханням припинити свавілля та повернути Суботів, але безрезультатно. Даремно він шукав захисту й справедливості в суді, навіть у самого короля Владислава. Владислав IV нібито відповів Хмельницькому: «Ви воїни й носите шаблі, хто вам забороняє захистити себе?» Ображений сотник узяв курс на підготовку повстання. Навколо нього згуртувалася група однодумців: Бурляй, Вешняк, Гиря, Кривоніс, Нестеренко, брати Нечай. У вересні-жовтні 1647 р. проводилися таємні наради щодо організації антипольського повстання, а саме повстання могло початися вже в листопаді. Але в листопаді 1647 р., внаслідок доносу чигиринського осавула Р. Пешты, Б. Хмельницький був заарештований, і тільки з допомогою друзів йому вдалося звільнитися.