Прислів’я, загадки і приказки супроводжують нас у побуті з сивої давнини до нинішніх днів і, очевидно, так
буде завжди. Адже вони - неоціненні скарби народної творчості. Вони містять
усе, що трапляється у житті з кожною людиною: будні і свята, сміх і горе, вірність
і зраду, радість і обурення, страх і сміливість, бунтарство і покірність… Вони
навчають і виховують, лякають і остерігають. За довгі віки народ вклав у зразки
своєї творчості все, що притаманне його існуванню. Приказки, казки, загадки,
прислів*я відносяться до «малих» жанрів народної творчості. Але не можна
применшувати їх значення у народному побуті, тому що їх вживає кожна людина
кожного дня, у відповідь на будь-яку подію власного чи чужого життя: працюючи, відпочиваючи,
святкуючи, виховуючи малечу, оцінюючи явища природи. Ці згустки народної
мудрості мають досконалу словесну форму, це мініатіюри, де немає жодного
зайвого слівця. Але вони мають глибокий зміст, тому й стали з часом неписаним
моральним кодексом суспільства.
Не так вже й
багато у нашій мові слів, до яких би не існувало прислів*я, приказки або
загадки.
Ну от, наприклад,
візьміть прості слова із щоденного вжитку: ложка, сіль, капуста, дерево,
будинок, годинник, сорочка, спідниця, штани…
Впевнений, що до кожного з цих та інших слів не складно підібдрати прислів*я
або приказку, або й загадку.
Не вірите?
Сидить баба на
грядках вся закутана в хустках. Це про капусту загадка. І це про неї,
але вже прислів*я: «Пішов би до сусіда
по капусту, та на двір не пустять». Саджаючи капусту, приказують: не
родися пуста, родися густа.
А ось про ложку загадка: сама не їм, а всіх годую. А ось про
неї прислів*я та приказка: Дали ложку, то дадуть і юшку. Дали ложку, як страви не стало.
І так про все на світі. Моя бабуся полюбляє вставляти у свої
розповіді при далеке минуле усілякі прислів*я. З її розмов я для себе зрозумів,
що вони виникали в усі періоди життя людей. Так, у війну виникали одні
прислів*я, у мирний час інші. Наприклад, під час Великої Вітчизняної війни
говорили так:
Затрусився фашист, як
осінній лист. Від фашистів звільнилися, як на світ народилися. Айн,
цвай, драй, - з нашої землі, фашисте, тікай.
Під час голоду було
прислів*я «Навчить біда ворожити, як нема що в рот уложити.
З усього цього можна зробити висновок: прислів*я, приказки та
загадки містять у собі всю красу та мудрість народу, який створив усе це мовне
багатство.