Кожен розуміє сенс цього великого слова «любов» по своєму. Адже ніхто ніколи не зможе полюбити також як інша людина. Для всіх любов – це унікальне почуття, яке неможливо описати словами, яке наповнює всю душу людини, який змушує серце битися сильніше, а світ здається краще і чистіше. Почуття любові до ближнього простій людині дуже складно описати, її можна лише відчути.
Однак, тільки найбільші поети і письменники всього світу змогли підібрати правильні слова, які б могли хоч трохи уявити, що ж діється в душі у закоханої людини. Без їх значного внеску в культуру суспільства всіх поколінь і часів не змогли б ми настільки красиво і вишукано висловлюватися в любові, а також з таким захватом чекати, коли ж і нас захопить повністю це почуття.
Але поряд з кохання часто, якщо не сказати майже завжди, слід розлука. Знову ж якщо пригадати літературні твори, більшість з них наповнені не тільки почуттям любові, але і трагедією розлуки, часто вона буває вічною. Адже що може бути більш страшне, ніж зустріти свою другу половинку, того заради кого ти пішов би на все, пожертвував би всім чим тільки можна, доклав би всіх зусиль, щоб зробити його щасливим, а потім втратити назавжди.
Для мене самої першої трагедією, пов'язаною з любов'ю і розлукою був міф з циклу про Давньої Греції, він назвався «Орфей і Еврідіка». У ньому розказана дуже давня і дуже прекрасна історія кохання пастуха Орфея та його дружини Еврідіки. Смерть розлучила їх навічно, і все що залишалося Орфею – це оплакувати кохану, поки не прийде його смерть і не зустрінуться вони в підземному світі мертвих. Молодий чоловік кожен день приходив на могилу коханої, співав для неї пісні, приносив жертви і серйозно почав замислюватися про самогубство. Адже жити в розлуці з коханою людиною нестерпно, можливо для когось це навіть гірше смерті. Але боги зглянулися над Орфеєм, але поставили умову, що він сам повинен спуститися в світ мертвих, забрати звідти дружину, але, ні в якому разі не дивитися на неї до виходу з підземного царства.
Молодий чоловік мужньо протистояв усім страхам і жахливим духам. Він готовий був випробувати самі страшні страждання лише б бути знову з коханою. У результаті він знайшов тінь Еврідіки і почав виводити її на поверхню, але жодного разу не глянув на неї. Це сильно засмутило дівчину. Адже вона подумала, що Орфей розлюбив її і навіть бачити не хоче. Еврідіка почала вмовляти чоловіка, щоб він поглянув на неї. Орфей мужньо протистояв усім негараздам і випробувань, але бачити, як мучиться його кохана, було вище його сил. Тому він порушив заборону і все ж подивився на дружину. І тут же вона впала замертво. Усвідомивши, що він накоїв, він впав у відчай і не хотів повертатися назад. Тоді боги змилувалися над цією чудовою парою, що пройшла стільки випробувань і повернули життя Еврідіки. З тих пір вони жили душа в душу аж до кінця своїх днів.
На мій погляд, чудова і дуже повчальна історія. Розлука може, як погасити почуття любові, якщо вона була не настільки сильною або ж навпаки-зміцнити й усвідомити сильну любов. Адже поки людина з нами, ми навіть не можемо уявити як він нам дорого і як ми будемо по ньому нудьгувати. Але як тільки настає період розлуки, хай навіть короткочасної, всі почуття загострюються з новою силою. Ти починаєш усвідомлювати, що тобі погано без коханої людини, що тобі більше не хочеться розлучатися з ним ні на мить. Але якщо такого відчуття не виникає, то мабуть, це не той чоловік, з яким слід було б провести все життя. Тому розлука навіть допомагає зрозуміти, що ти насправді відчуваєш до людини, і так він тобі насправді доріг.