Вибагливо й вiльно пливуть по небу хмари. Я поволi затуляю очi. Чого тiльки не бачу я! На самому лише небi хмарний свiт переповнений велетнями, вони невпинно змагаються в битвах. Сiдаэ сонечко, заходять вечiрнi сутiнки, все починаэ жити своiм(c двумя точками i) казковим життям. Пригiрок у степу стаэ маленьким островом посеред моря, скирти сiна здаються великими кораблями.