Створення слов'янської писемності з повною підставою приписується братам Костянтину Філософу (в чернецтві - Кирило) і Мефодію. Відомості про початок слов'янської писемності можна почерпнути з різних джерел: слов'янських житій Кирила і Мефодія, декількох похвальних слів і церковних служб в їх честь, твори чорноризця Хоробра «Про письмена» і т.д.
У 863 р до Константинополя прибуло посольство від Великоморавського князя Ростислава. Посли передали імператора Михайла III прохання надіслати в Моравію місіонерів, які могли б вести проповіді на зрозумілій для моравов (моравян) мовою замість латинської мови німецького духовенства.
Великоморавська держава (830-906) була великим ранньофеодальною державою західних слов'ян. Мабуть, уже при першому князя Моймир (правил 830-846) представники княжого роду прийняли християнство. При наступника Мойміра Ростислава (846-870) Великоморавська держава вела посилену боротьбу з німецькою експансією, знаряддям якої була церква. Ростислав намагався протидіяти німецької церкви, створивши самостійну слов'янську епископию, а тому звернувся до Візантії, знаючи про те, що у Візантії і по сусідству з нею жили слов'яни.
Прохання Ростислава про надсилання місіонерів відповідала інтересам Візантії, давно прагнула поширити свій вплив на західних слов'ян. Ще більше відповідала вона інтересам візантійської церкви, відносини якої з Римом в середині 9 ст. ставали все більш ворожими. Якраз в рік прибуття Великоморавського посольства відносини ці настільки загострилися, що пап Микола навіть публічно прокляв патріарха Фотія.
Імператор Михайло III і патріарх Фотій прийняли рішення відправити до Великої Моравії місію на чолі з Костянтином Філософом і Мефодієм. Вибір цей був не випадковий. Костянтин вже мав багатий досвід місіонерської діяльності і показав себе в ній блискучим діалектиком і дипломатом. Рішення це було обумовлено так е тим, що брати, що походить з полуславянско-полугреческого міста Солуні, прекрасно знали слов'янську мову.
Костянтин (826-869) і його старший брат Мефодій (820-885) народилися і провели дитинство в шумному македонському портовому місті Солуні (нині Салоніки, Греція).
На початку 50-х років Костянтин проявив себе вмілим оратором, здобувши блискучу перемогу в дискусії над колишнім патріархом Арієм. Саме з цього часу імператор Михайло, а потім і патріарх Фотій починають майже безперервно направляти Костянтина як посланника Візантії до сусідніх народів для переконання їх у перевазі візантійського християнства над іншими релігіями. Так Костянтин в якості місіонера побував в Болгарії, Сирії та Хозарському каганаті.
Характер, а, отже, і життя Мефодія були багато в чому сходи, але багато в чому і відмінні від характеру і життя його молодшого брата.
Вони обидва жили в основному духовним життям, прагнули до втілення своїх переконань і ідей, не надаючи значення ні багатства, ні кар'єрі, ні слави. Брати ніколи не мали ні дружин, ні дітей, все життя поневірялися, так і не створивши собі вдома, і навіть померли на чужині. Не випадково і те, що до сьогоднішнього дня не дійшло жодного з літературних творів Костянтина і Мефодія, хоча обидва вони, особливо Костянтин, написали і перевели чимало наукових і літературних праць; нарешті, до сих пір не відомо, яку саме абетку створив Костянтин Філософ - кирилицю чи глаголицю.
Крім схожих рис, було в характері братів і чимало різного, однак, незважаючи на це, вони ідеально доповнювали один одного в совестной роботі. Молодший брат писав, старший перекладав його праці. Молодший створив слов'янську абетку, слов'янську писемність і книжкова справа, старший практично розвинув створене молодшим. Молодший був талановитим вченим, філософом, блискучим діалектиком і тонким філологом; старший - здібним організатором і практичним діячем.
Не дивно, що на скликаному з нагоди моравського посольства раді імператор заявив, що прохання князя Ростислава ніхто не виконає краще, ніж Костянтин Філософ. Після цього, за оповіданням «Житія», Костянтин пішов з ради і довго молився. За свідченням літописних і документальних джерел, потім він розробив слов'янську азбуку. «Пішов же Філософ і за старим звичаєм став на молитву і з іншими помічниками. І незабаром відкрив йому їх Бог, що слухає молитвам рабів своїх, і тоді склав письмена, і почав писати слова Євангелія: споконвіку б'слово і слово б'оу Бога, і Бог б'слово ( «Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і слово було Бог ») та інше». * Крім Євангелія брати переклали слов'янською мовою і інші богослужбові книги (згідно «Паннорскому житієм» це були «Обраний апостол», «Псалтир» і окремі місця з «Церковних служб»). Таким чином, народився перший слов'янський літературна мова, багато слова якого досі живі в слов'янських мовах, в тому числі болгарському і російською.