МАТИ.
Це найближча, найрідніша людина, тому кажуть: "Нема цвіту кращого від маківочки, нема роду милішого від матіночки"; "Без матері і сонце не гріє"; "Матері ані купити, ані заслужити". Вона берегиня домашнього вогнища, бо "мати праведна - опіка й охорона камінна". Якщо батько часто є жорстким вихователем у фольклорних творах, то материн гнів народжується з любові до дитини. "Мати одною рукою б'є, а другою гладить".
ХАТА.
Символізує єдність родини, свідчить про її
достаток. Мати хату - здавна вважається бути самостійним.
Про це добре сказано у прислів'ї: „Своя хатка —рідна матка, чужа
хата—хуже ката".
ЗЕМЛЯ.
Земля як грунт у свідомості українця асоціюється з постійними характерологічними ознаками родюча,
багата, добра, плодюча, плідна (на означення землі, що добре родить) і ялова,
пуста, лиха, плоха, погана, ледача (на означення неродючої). Звідси вислови: Земля найбагатша, вода найсильніша; На
ледачій землі і трава не росте.
Земля як край, країна пов’язується з опозицією свій-чужий (рідна-чужа)
і вмотивовує сакральне значення словосполучення жменя землі (про частку рідної
землі, яку приносять на могилу близької людини, похованої на чужині, не в своїй
землі). Персоніфікація землі є відгоміном її обожнювання. Земля вступає в
асоціативні ряди: «земля-смерть-вічний спочинок. Символіка землі спрямована на
духовне переосмислення предмета, на встановлення вторинного порядку речей.
ХЛІБ-СІЛЬ.