Жив собі у зимовому лісі зайчик. Аж одного разу забрів у дружній ліс хижак. А був це голодний-преголодний вовк. Надумав він зайчиком поживитися. По слідах розшукав косоокого, вже й наздоганяє. Біжить, утікає заєць, вже й ніжка стомилась. «Ну все! Кінець мені» - стукає у його голові. Спіткнувся та й покотився з гірки. І тут сніг вирішив допомогти йому. Налипає та налипає білим пухом на втікача, вже і не заєць це, а велика біла куля летить із гори. «Я не бавитись прибіг у цей ліс. Треба вертатись назад, де я загубив косоокого» - думає вовк. Повернувся назад, щоб далі шукати зайця.
А куля зі страху котиться собі далі, та й котиться. І довго вона б ще котилася по білому світі, коли б не маленький пеньок, що став їй на дорозі. Він і зняв зі зайця снігове покривало.
Оглядається косоокий, нема вовка. Подякував снігу, що врятував його. Веселий та щасливий, підстрибуючи на одній ніжці, помандрував він додому.