Використовуючи сатиру, автор в загальному засуджує обмеженість, бездуховне і паразитичне життя. Зокрема, сотнику Забрьосі притаманні такі риси, як обмеженість і ледачість. Адже він зовсім не відповідає своєму званню, бо навіть не знав імен козаків, що відносились до його сотні. Також автор у деякій мірі засуджує його дволикість. Адже, в присутності людей він карає відьом, випробовує їх водою, а коли відсутні свідки він звертається до Явдохи з проханням одружити його з роботящою і красивою Оленою.