На жаль, у наш час досить рідко можна зустріти Людину. Саме так, з великої букви. Часто я бачу на вулицях рідного міста «людинок», по-іншому не сказати. Вони позбавлені доброти, щирості, людяності, у них відсутнє почуття справедливості та чесність… чому більшість з нас така? Чому ми позбавлені певних якостей, без яких поступово перестаємо бути людьми?..
Хоча я зустрічав і Людей, які справили на мене величезне враження і стали взірцем. Деякі їхні якості я хотів би взяти з собою у життя.
Доброта. Пам’ятаю моїх дідуся і бабусю, їхнірідні обличчя. Все, що вони роблять для нас – роблять з добротою. Бабуся ніколи непідвищує голос – говорить тихо і ласкаво, але не послухатися її неможливо. Дідусь обожнює розповідати всілякі фантастичні історії, які завжди чомусь навчають і обов’язково добре закінчуються. Як на мене, справжня людина повинна бути доброю. Це дуже важливо.
Щирість. Люблю спілкуватися зі своїм дядьком. З ним можна говорити про все, він вислухає і відповість тим же. У його очах немає неправди, цим він винятковий. Тож і я у житті намагаюся бути щирим. Хоча інколи це навіть шкодить…