План
1. Казка як явище фольклору, її основні жанрові ознаки. Найпоширеніші мотиви народних казок
2. Проблеми свободи, вибору та абсурду у творах письменників-екзистенціалістів
1. Казка як явище фольклору, її основні жанрові ознаки. Найпоширеніші мотиви народних казок
Казка — один із основних жанрів народної творчості, епічний, розповідний, сюжетний художній твір усного походження. В основі казки — захоплююча розповідь про вигадані події і явища, які сприймаються і переживаються як реальні.
Казки відомі з найдавніших часів у всіх народів світу. Споріднені з іншими фольклорно-епічними жанрами — сказаннями, сагами, легендами, переказами, епічними піснями, — казки не зв'язані безпосередньо з міфологічними уявленнями, а також історичними особами і подіями. Для них характерні традиційність структури і композиційних елементів (зачини, кінцівки та ін.), контрастне групування дійових осіб, відсутність розгорнутих описів природи і побуту.
Сюжет казки багатоепізодний, з драматичним розвитком подій, зосередженням дії на героєві і щасливим закінченням. Казка відзначається "замкнутим часом" і завершеністю, співвідносними з досягненням героєм своєї мети і перемогою добра над злом.
Функціональна палітра казки надзвичайно розмаїта: її естетичні функції доповнюються і взаємо переплітаються з пізнавальними, морально-етичними, соціально-виховними, розважальними та ін. У казці народів світу багато спільного, що пояснюється подібністю культурно-історичних умов їх життя.
Водночас казки відзначаються національними особливостями, відображають спосіб життя народу, його працю і побут, природні умови, а також індивідуальні риси виконавця-оповідача (казкаря). Тому казки як правило, побутують у багатьох варіантах.
За змістом казки поділяються на кілька різновидів.
Казки про тварин генетичне найдавніші, зв'язані з тотемічними уявленнями. Головними їх героями виступають звірі. З часом казки втрачають міфологічний і магічний сенс і набувають повчально-виховного характеру. Один із різновидів казок про тварин — кумулятивна казка (твори для дітей, що розвивають логічне мислення, пам'ять, виховують моральні почуття тощо).
Фантастичні казки також мали магічне призначення, яке з часом утратилося; в них органічно поєднуються міфічне, фантастичне і героїчне начала. Провідні мотиви: змієборство, добування і використання чудодійних предметів (цілюща вода, жар-птиця, меч-кладенець, шапка-невидимка, чоботи-самоходи) та ін. Герої фантастичних казок, як правило, наділені надзвичайною силою, здібностями, винахідливістю, які допомагають їм подолати усі випробування на шляху до мети".
У побутових казках переважають мотиви з повсякденного життя. Героями їх виступають бідний селянин, кмітливий наймит чи солдат, бурлака, вередлива жінка тощо. Часто у цих казках зустрічаються персоніфіковані образи — Доля, Щастя, Горе, Правда, Кривда. Казкові образи і мотиви широко використовуються у художній літературі, музиці, малярстві.
Специфіка читання казки зумовлюється з одного боку тими ж вимогами, що й оповідання: це — глибокий аналіз змісту, розкриття ідейного спрямування. З другого — глибоким осмисленням творчої манери розповіді, яка характеризує даний жанр та його емоційність.
Дійові особи казок, як уже повідомлялось, в переважній більшості поділяються на позитивних і негативних, ї протилежність між ними розкривається через безпосередню діалогічну мову, через їх дії, вчинки, обставини, яких вони живуть і діють, через ставлення до них народу і автора (якщо казка літературного походження). В цілому такі компоненти твору створюють його динаміку, виражають ідейне спрямування і манеру читання тексту. Тому кожний вчинок, дія героя, кожне слово — все, що вказує на особливість його характеру, повинно відбиватися у відповідній інтонації, її відтінках, різних тональних, динамічних і темпоральних змінах.
Для багатьох казок властиве багаторазове повторення одних і тих же композиційних і мовностилістичних компонентів. Це теж важливий художній засіб посилення цінності казки, характеристики дійових осіб, їх дій, вчинків, обставини, в яких вони живуть і діють, розкриття ідейного спрямування.