Лі Бо вражає читача космічністю своїх пейзажних віршів, прагненням вивищитися над буденністю, полишити людську метушню. Його приваблюють зорі, вічне небо, стрімкі водоспади, бурхливі ріки, високі вершини.Та разом з тим у роки творчої зрілості поета посилюються тужливі настрої, його тривожить усе: військові події, в яких гинуть люди, тяжка праця й злиденність життя трудівника. З глибоким болем Лі Бо пише про виснажливу працю селянина, тяжку долю жінки. Ним створені натхненні поезії про любов, вірність, розлуку, про чоловічу мужність, силу воїнів, ніжність і красу жінки. Можна сказати, що у віршах Лі Бо відобразився дух його народу.