Якось вчені посідали, Довго щось там рахували, Й довели, що від прогресу Всі ми маємо по стресу. Дехто – три, і навіть п’ять, Але, годі рахувать. Стрес, мов кисень, він усюди: Вдень, вночі, у свята, в будень Б’є по головах людських І по грішних, і святих, По розумних, і не дуже (Він до цих дрібниць байдужий) Наче грім отой з небес – Стрес-с-с!!! Це все приказка, не казка. Ось вам приклади, будь ласка: Зажеврів привітно ранок... З’ївши поспіхом сніданок, До дверей, з набитим ротом Біжите, бо до роботи Залишилися хвилини. Ви у двір, та до машини, А машина – без колес. Стрес! День святковий. На майдані Всі веселі, ситі, п’яні. Синьо-жовті прапорці Майже в кожного в руці. Час летить в піснях і танцях! Враз...немов, серпом по пальцях: Хай живе КПРС! Стрес! В магазині продавщиця – Лагідна, неначе, киця! Усміхається впридачу, Але ви, узявши здачу, На біду свою сказали: Ви… копійку недодали... Тут вона, неначе, пес! Стрес! Ходить жінка, ярмаркує, Продає там, чи купує – Це для нас не так важливо, Із базару йде щаслива... Далі, їдучи в трамваї, Редикюль свій відкриває – Гаманець безслідно щез! Стрес! Я, наприклад, як годиться, Вмію жить і веселиться, Не розбійник, не святий, І не «новий» той, крутий. Все у мене ніби й гарно, Горизонт життя безхмарний, А згадаю про ЧАЕС – стрес!