Коріння поняття «людської гідності» йдуть глибоко в давнину, лише розглядаються в контексті інших понять. Коли Арістотель або Спіноза говорять про завершення природи людини в її особистому житті, ми можемо припустити, що в розвитку духовних здібностей має здійснюватися завершення природи людини. Для кожної історичної епохи характерний свій тип особистості, зі своїм якісно своєрідним рівнем розвитку почуття власної гідності, визначеним панівними в суспільстві виробничими відносинами.
Уявлення про людську гідність змінювалися в ході часів. У Стародавній Греції, чия культура служить джерелом інтелектуального розвитку Європи, людську гідність розуміється як піднесення особистості над обставинами. Гідність для жителя давньогрецького поліса - це прерогатива вільного громадянина.
Предметом у цій роботі є визначення поняття людської гідності. А об'єкт дослідження - людина з ціннісним ставленням до самого себе й інших людей.