Оксанка встала рано. Вона написала листа батькові на фронт і перед уроками вирішила зайти на пошту і вкинути листа у поштову скриньку.
За ніч підвалило снігу, і йти було важко. Край просіки росли кущі колючого терну. Неподалік перед собою Оксанка побачила великого сірого собаку. Вона відразу догадалась, що це вовк, і страшенно перелякалась. Дівчинка вирішила лізти на дерево, але звір ліниво пішов у кущі. Оксанка боялася йти далі, та мусила вкинути лист саме сьогодні. Дівчинка повернулася додому і взяла берданку. Найстрашніше було минати місце, де сидів вовк. На снігу добре відбилися сліди його лап завбільшки з долоню. Ось і вулиця. Оксанка дійшла до пошти й укинула лист.