Усюди лежали розбиті кристали,
Червоні, в промінні теплого сонця,
Люди ходили і нишком збирали,
Щоб потім отримать за них
по червонцю.
А як позбирали пішли на базари,
Ходили, шукали, кому б їх продати,
Або ж обмінять на потрібні товари,
З метою тією, щоб вигоду мати.
"Хоч гарні вони, та нічого не варті,
Не перли вони усі й не топази",
Казали купці, а люди в азарті,
Хотіли продати блискучі "алмази".
"Нічого не вийде з цієї затії",
Ангели тихо на вуха шептали,
"
Та вже схаменіться лихі багатії,
Кохання розбите усі ви зібрали.
Жоден не дасть за нього червонця,
Не буде вам грошей, не вдасться вам бартер,
Хоч грають в кристалах промені сонця,
Кохання розбите нічого не варте".