Климко - Наталі Миколаївні: "Не треба вам нічого промінювати, а переходьте - це ми для вас іх Хульфатом удвох просимо, - переходьте жити до нас. Ми вам помогати будемо, маленьку глядітимемо.."
Климко - Зульфату: "Що, в нас картоплі є трохи та сала? Цього хоч би на два місяці хватило. А скоро зима. Зараз, поки тепло, треба йти. Харчів наміняємо по дорозі назад, молока, може..."
Тітка Марина - Климку: "Де в тебе та й силочка береться, он скільки пройшовши голодний і холодний"
"Догляди за собою - зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину - він умів і сам".
Дядько Кирило - Килимку: "Ай, добра ж... У-у-у-, такої не всяка й кухарка зварить..."
"... Йдучи з тобою за плечима понад парканами незнайомої вулиці, Климко згадував свою станцію, кожен день її життя і кожну годину..."