Кий — легендарний засновник Києва, полянський князь, найстарший з трьох братів (Кий, Щек і Хорив, іноді згадують сестру Либідь), які нібито збудували місто й назвали його на честь старшого брата Києвом. Повість временних літ подає і другу легенду (але літописець відкидає її як неправдоподібну) про те, що Кий був перевізником на Дніпрі. Легенди про заснування міста, скоріше за все, є етимологічними міфами, покликаними пояснити назви київських місцевостей.
У польського історика Длуґоша (XV століття), який широко використовував українські літописи, що дотепер не збереглися, маємо слід компіляції, де київська династія включно до Аскольда і Діра представлялася прямим потомством Кия та його братів.
За іншими переказами рицар Кей - син вихователя короля Артура ЕктораОкраїнного, брата знаменитого рицаря Ланцелота, а обидва останні – сини короля Агревадена Окраїнного (згадаймо, що назва "анти" з іранської перекладається як "окраїнні", "охоронці межі", і де-які дослідники співвідносять з антами назву "Україна").
Відомості про Кия зустрічаються в таких дощечках "Велесової книги": Ч-г, 73, 15-б, 2-б та ін. В дощечці № 4-г є свідчення про те, що Кий просто зайняв місто, яке стало руським і було називане "Києвом". В дощечці 2-б є свібчення про те, що Кий правив в Києві 30 років. Після нього на престолі був Лебедян, потім Верен з Великограда, а потім Сережен.