Природні зони Південної Америки : 1)ВОЛОГІ ЕКВАТОРІАЛЬНІ ЛІСИ - Фауна лісів вражає різноманітністю. Рослини досягають тут разючої висоти. Тут ростуть сейби (висотою 80 м), різні пальми. У середньому ярусі ростуть невеликі дерева, пальми, деревоподібні папороті, каучуконосні дерева (гевея), шоколадне дерево (какао), динне, червоне. Стовбури дерев обвивають ліани.
2)САВАНИ І РІДКОЛІССЯ-На південь і північ від зони вологих екваторіальних і перемінно-вологих лісів розташована зона саван і тропічних рідколісь (льянос). Тут на червоних фералітних ґрунтах, серед високих трав ростуть пальми, акації, кактуси, а на берегах річок — галерейні ліси. У саванах Бразильського плоскогір'я (кампос) деревна рослинність бідніша.
3)СТЕПИ І НАПІВПУСТЕЛІ-Степи. На південь кількість опадів зменшується і савани поступово переходять у пампу — зону субтропічних степів. Літо у східній пампі жарке. Взимку холодні вітри викликають різке зниження температури. Червонясто-чорні ґрунти дуже родючі. Тут ростуть різні злаки, що утворюють густі великі дерновини (пампасова трава, бородань, тонконіг і ін.). У напрямку до заходу і півдня зі зменшенням опадів пампа переходить у сухі степи з біднішою рослинністю. Напівпустелі. Південна звужена частина називається Патагонією. Через малу кількість опадів тут поширена напівпустельна рослинність: рідкі трави і низькорослі кактуси, ділянки колючих чагарників на сіроземах і бурих напівпустельних ґрунтах. Зона освоєна слабко, тварини тут збереглися краще, ніж у степу: водяться пума, лама гуанако, зустрічається страус нанду.
4)БЕРЕГОВІ ПУСТЕЛІ-Уздовж Тихоокеанського узбережжя між простягнулася смуга пустель. Під впливом холодної Перуанської течії повітря охолоджується швидше, ніж на більшій висоті. У результаті утворюється шар хмар, що заважає прогріванню приземних шарів атмосфери.