Мабуть, найбільше в усій світовій літературі написано про книгу: про її значення в житті людини, про те, як її пишуть, хто пише, навіщо, і про її читачів. А скільки народ присвятив книзі теплих і вдячних слів! І чи може хтось сьогодні уявити, що книг на світі може не бути? Та, мабуть, і може якась нікчема, що знає телевізор, а то й Інтернет. То, може, й не зовсім нікчема?
Але я стверджую, що прислів'я, про яке пишу я, мільйон разів є правильним і справедливим. І хоч я ще небагато прожив і людей знаю не так уже багато — та ніколи не бачив і не чув про когось розумного, мудрого, обдарованого, хто б мало читав. Тільки той може вважитися освіченим і розумним, хто з ранніх років припав до такого джерела, як книга. Є навіть люди, які не закінчували інститутів, а який у них багатющий запас знань! З ними завжди цікаво й корисно спілкуватися, вони можуть допомогти будь-кому пізнати нове. І навпаки, не знаю я, не знають мої батьки, навіть вчителька моя не знає жодної розумної людини, яка мало читає. Відомо, що є природна обдарованість, народжуються талановиті люди, але нікому не пощастить досягти чогось у житті, якщо не підкрипити природою подароване мудрістю книжною. Народ не помиляється. Це він автор мого улюбленого прислів'я.