У кожної людини є її улюблене свято. У кожного воно своє, хтось любить 8–ме березня, хтось – день народження, кому що до вподоби.
Я чомусь не люблю свій день народження, тому що увагу приділяють лише мені, і я рахую це досить егоїстичним.
Моє улюблене свято – це Новий рік. Так прекрасно коли святкуєш не лише ти, не твоя сім’я, а усі люди. Всі радіють, готуються, святкують – від цього аж на душі приємно.
А ще я люблю це свято, через те, що у всіх канікули , не потрібно ходити до школи та робити уроки.
На Новий рік ми купуємо ялинку, і у нас є традиція, що саме я ходжу її обирати. Потім ми її ставимо у моїй кімнаті, я так люблю на протязі усього часу нею любуватися. Далі ми всією сім’єю її прикрашаємо, а також, у нас є традиція – щороку, тато мене підіймає і я вішаю зірочку на кінцівку ялиночки, заодно ми прикрашаємо весь будинок та подвір’я, і на протязі усіх новорічних свят наш дім наповнений атмосферою свята.
Як тільки ми прикрасимо всю оселю, ми ефективно готуємося до свята і розділяємо усі обов’язки – я з мамою готую святкові страви, а тато з моїм старшим братом прибирають будинок.
Увечері, ми дороблюємо усі свої справи, починаємо накривати на стіл та чекаємо гостей. Приходять гості, грає музика, по телевізору йде святковий концерт – це мабуть, моя найулюбленіше частина свята.
І ось – 12 година, Президент виголошує промову, святкове привітання, дорослі п’ють шампанське, діти – сік та лимонад і всі без виключення загадують своє найзаповітніше бажання.
Згодом починаються танці біля ялинки, ми виходимо на вулиці і починаємо запускати салют і небесні вогники.
А на ранок, всі щодуху біжимо грати сніжки. Але вже сумно від того, що таке довгоочікуване свято скінчилося, і чекати його ще аж цілий рік.