Василь Симоненко (1935-1963) Поет-шістдесятник «витязь молодої української поезії» Народився 8 січня 1935р. у с. Біївцях на Полтавщині в селянській родині. У три роки почав опановувати грамоту, у п’ять написав першого віршика. Після закінчення десятирічки у с. Тарандиці протягом 1952-1957рр. навчався на факультеті журналістики Київського державного університету. Після закінчення навчання одружується на черкащанці Людмилі Півторадня. Працює журналістом у редакції газет «Черкаська правда» й «Молодь Черкащини». На початку 60-х стає активним членом Клубу творчої молоді. Потрапляє під нагляд КДБ. 1962р. з’являється його перша збірка «Тиша і грім». Улітку 1962р. міліціонери заарештували та жорстоко побили його. Відмовлялися друкувати твори, друзі відвернулися. Восени 1962р. починає щоденник «Окрайці думок». На початку вересня 1963р. ліг у лікарню із раком нирок. У ніч з 13 на 14 грудня 1963р. помер. Творчість: - перша збірка «Тиша і грім» - цикл «Мандрівка по цвинтарю» - цикл «Заячий дріб» - оповідання «Вино з троянд» - оповідання «Кукурікали півні на рушниках» - оповідання «Весілля Опанаса Кровки» - оповідання «Лебеді материнства» - оповідання «Ти знаєш, що ти - людина» - казка «Подорож у країну Навпаки» - казка «Цар Плаксій і Лоскотон» - щоденник «Окрайці думок» - посмертна збірка «Земне тяжіння»