Колись літер було тридцять чотири. «Я» — король, «Ю» — королева, «Ї» — їхня донька. Усі вони були з двома слугами. М’який знак був королівським міністром, а у нього був помічник – апостроф. Літери були мешканцями королівства під назвою Алфавіт. Король, королева та їхня донька дуже любили апострофа – помічника м’якого знака. Він був добрий та працьовитий. Апостроф, як його називають сьогодні, був не гірше, ніж донька короля і королеви. Його любило усе королівство, окрім однієї літери. І це була літера «Є». Цій «Є» докучило бути головною над усіма солдатами, адже на цій роботі тільки і робила вона, що кричала на своїх підлеглих. «Є» подумала, чому б не зайняти місце помічника міністра м’якого знака – апострофа. Вона надіслала листа апострофу, що йому треба їхати до королівства Книг, бо він там потрібен. Апостроф поїхав, а помічником міністру напросилася «Є». Незважаючи на те, що у «Є» також було двоє слуг, це не допомогло їй стати такою, щоб усе пом’якшувати, як це робили король з королевою. «Є» так і залишилася крикухою, яку ніхто не зміг полюбити. Міністру м’якому знаку також не подобався такий помічник. Але нічого не зробиш – апостроф поїхав.
«Що сталося з апострофом?» — спитаєте ви. Він повернувся до королівства Алфавіт. Апостроф розповів, про що дізнався у королівстві Книг. Йому розповіли, що він народився у королівстві, де панує король Знак Оклику. Цьому королю дуже потрібен в помічники апостроф. Та апостроф зажурився, що не знав, де це королівство і як воно зветься. Йому дуже хотілось побачити місце, де він народився. Тоді король «Я» сказав, що це королівство Знаків та сумно зітхнув. Апостроф пообіцяв відвідувати королівство Алфавіту, подякував за все королю із королевою і пішов.
З тих пір літер стало тридцять три, а знаків — на один більше.