Тема: поетична розповідь про теплі слова – символ нерозривності мови та України.
Основний мотив вірша: мова в житті людини й народу.
Головна думка: «без мови нема народу».
Жанр: верлібр (неримований нерівнонаголошений віршорядок, що має фольклорне замовляння).
Художні засоби.
Епітети: холодний всесвіт, теплими словами.
Метафора: «щоб не вмерло слово», «наповнюймо … всесвіт … словами».
Повтори (рефрен): «щоб не вмерло слово …».
Протиставлення (антитеза): «холодний всесвіт теплими словами».
У вірші Голобородька «Теплі слова» передається щире патріотичне почуття. Що означає образ «теплих слів»? Усім добре відомі теплі стосунки між рідними і друзями: ми завжди радіємо, коли чуємо від них тепле слово підтримки. Теплі слова зміцнюють мир і злагоду в родині. Але виявляється, існують і такі «теплі слова», які сприяють духовному єднанню всього народу. Назва річки нагадає комусь зворушливу сцену прощання з відомої пісні «їхав козак за Дунай». Слово «коровай» збудить в уяві образи золотої ниви, весільного обряду, а «Змій» навіє спогади про почуті в затишку рідної оселі казки. Саме ці «теплі слова» нашої мови, зігріваючи холодний світ навколо нас, творять у душі кожного українця привабливий образ батьківщини.