1. Баштанник дід Салимон колись сказав, що, якби Фарадейовичу
«дать рублів сто на запчастини, він би сам збудував яку-небудь
міжпланетну станцію».
2. Він високий, худий, кощавий і весь якийсь аж світиться – волосся
світле, брови світлі, вії світлі, – не зрозумієш, чи то він такий блондин, чи
то сивий (років йому під сімдесят), а от очі голубі-голубі, аж сині.
3. Років п’ятдесят тому у громадянську він воював тут,
познайомився з бабою Оксаною (вона тоді молода була) і зачепився на
все життя.
4. Так ото ж вискочив я до схід сонця з хати – на хвилиночку в
бур'яни. Ще тільки сіріти почало. Сонний, як муха, вискочив. Процентів
на дев'яносто ще спав. Тільки одне око ледь розтулив, щоб не
перечепитися. Став у бур'янах і те одне око заплющив – сплю. І враз
чую голоси – за парканом у Книшів. Приглушені, змовницькі. Сон зразу –
як рукою...
5. Ви не були на нашому баштані? О-о! Тоді ви нічого не знаєте
Такого баштана нема ніде. Точно! Кінця-краю не видно. Од обрію до
обрію. І кавунів – тисячі, мільйони... І всі смугасті. Як тигри. Тисячі,
мільйони тигрів. Я живих бачив у цирку.