Багато хто любить зиму за її красу, за романтичний пейзаж, за свята, новорічні дива та подарунки. Я теж люблю цю пору, вона прекрасна.
Не є таємницею, що в місті та в лісі зима проходить по-різному. Міська зима тепліша й більш впорядкована. Доріжки розчищені й посипані піском, щоб було зручніше ходити; бурульки з дахів збиті, сніг часто брудний через сажі, пісок та інше.
У лісі все зовсім інакше. Там зима вступає в свої права, і їй ніхто не заважає. Вона надійно вкриває дерева, кущі та землю снігом до самої весни. Якщо в сонячний день потрапити до соснового лісу, можна сповна насолодитися чудовою зимовою картиною. Сніг, що лежить на зелених гілках, іскриться мільйонами блискіток. Решта ягідок, що залишилися на кущах, вкриті інеєм, тому здається, ніби-то вони в цукрі. Тиша навкруги, тільки сніг рипить під ногами, навіть не хочеться порушувати цю ідилію.
На перший погляд може здатися, що вся природа завмерла в очікуванні весни, що сніг і мороз надійно все скували, і крім білих заметів тут більше нема на що дивитися. Але це, звичайно, не так.
На сніговому покриві добре помітні звірині сліди. Ось зовсім недавно проскакав заєць, а ось білка розрила сніг біля пня в пошуках захованого восени жолудя. Оката сова настовбурчилася на високій сосні, вона прикидається сплячою, але насправді пильно стежить за тим, що відбувається внизу, раптом мишка вилізе з-під снігу? Десь глибоко в лісі, під старим хмизом, у своєму теплому барлогу спить ведмідь. Нехай спить, клишоногий, адже немає нічого гіршого ведмедя-шатуна. А ось прилетіла зграя снігурів і почала об’їдати підмерзлі ягоди. Головне — не наштовхнутися на вовка або кабана.
Ліс взимку живе своїм життям, воно зовсім не припиняється з настанням холодів. У будь-який час року він чудовий, і зима — не виняток. Вона надає лісу незрівнянну красу, особливу чарівність і загадковість.