Осика сказала такі слова ⇒ Я тепер загину за мою гостинність. Восени я всім давала притулок: і жукам, і павукам, і метеликам,і слимакам. Вони всі ховалися в моєму корінні, під моїм гіллям, а тепер вони їдять мене. І я нічого не можу зробити.
Продовження казки можна придумати таке: Пожаліло Сонечко Осику і попросило свого товариша Дощика допомогти дереву. Пішов дощик і своїми водами сцілив осику. Дерево розквітло з новими силами і надалі залишалось таким же гостинним. Адже Осика, Сонечко і Дощик стали друзями і зрозуміли, що природа гармонійно взаємодіє між собою.